Основательница проекта «Одеса – україномовна» рассказала о будущем языка в городе
На улицах Одессы все чаще можно услышать украинский говор. Некоторые, уловив его, по-одесски «цокают» и отпускают неприятные комментарии, кому-то безразлично, а у других это вызывает уважение и даже радость. «Лоция» пообщалась с основательницей проекта «Одеса – україномовна» Ярославой Витко о том, почему важно знать украинский язык, как научиться общаться на нем и есть ли у него будущее в нашем городе.
В 2010 году Ярослава приехала из Кировоградской области в Одессу изучать украинский язык на филологическом факультете ОНУ им. И.И. Мечникова. Еще на первом курсе, движимая идеалистическим представлением о будущей профессии, девушка задалась вопросом: «Если уж не я буду разговаривать на украинском языке, тогда кто?»
По окончанию учебы в университете Ярослава не пошла преподавать в школу. Ее любовь к родному языку вылилась в нечто другое, более современное – обучающий проект «Одеса – україномовна». Вот уже два года одесситы абсолютно разных возрастов и профессий приходят бесплатно учить украинский в библиотеку Грушевского: смотрят фильмы, общаются, играют в игры – хорошо проводят время, просто делая это на украинском. Также проходят лекции и занятия по грамматике, но никто не сидит за партами, как в школе.
Что вы ощутили, переехав в Одессу и разговаривая здесь на украинском языке?
У ті часи, коли я приїхала, до Революції гідності, відчувала косі погляди, але в мене особисто ніколи не було конфліктів. Знаю багато історій стосовно цього, але сама з цим не стикалася.
А после Революции достоинства?
Якраз у цей час мовна політика стала більш-менш адекватною і наразі рухається у цьому ж напрямку. І, зокрема, в Одесі не настільки в штики сприймається українська мова, як раніше. Вже немає цього «понаехали», мені так здається. Маю велику кількість знайомих, які саме після 2014 року почали спілкуватись українською. Знаю багато прикладів, коли люди у закладах зверталися українською, і російськомовні при цьому відповідали їм гарною літературною українською, навіть не на суржику. Тобто воно все є в Одесі, варто тільки почати говорити українською, і тоді побачиш, як навколо багато цього.
Ваша первая лекция на курсах была посвящена тому, почему важно учить украинский язык. Так все же, почему?
Тому що мова, перш за все, – не просто засіб спілкування. Це ми самі, за допомогою неї формується наш світогляд, ми сприймаємо навколишній світ, формулюємо думки і таке інше.
На сьогоднішній день ми маємо відкриту військову агресію Росії, яка є наслідком політики сотень років, коли російська мова штучно насаджувалась, а українська – спеціально заборонялася.
З огляду на все це та на існуючу ситуацію в Україні і треба вивчати українську мову.
Как начать общаться на украинском человеку, который всю жизнь говорил на русском?
Перш за все, потрібне усвідомлення, що не може бути так, що сьогодні людина спілкувалась російською, а от ввечері вирішила, що перейде на українську, і вже на ранок прокинулася і буде спілкуватись вишуканою українською мовою. Для цього потрібно пройти через певний перехідний етап, підготуватися до того, що це не так легко, як здається. Існує психологічний бар’єр, бо зрозуміло, що навколишнім спочатку буде незвично: вони вас все життя знають як російськомовну людину, а тут раптом і до близьких у сім’ї ви почали звертатися українською, і до друзів. Треба підготуватись до того, що не всі одразу зрозуміють, будуть насмішки, а хтось, можливо, віднесеться до цього з повагою. Але те, що це буде дивувати навколишніх – 100 відсотків, і потрібно до цього налаштувати себе. Ще важливо не боятися робити помилки, адже саме на них навчаються.
Наступне – усвідомлення усього цього. А після необхідно просто оточити себе всім українським: фільмами, музикою, книгами. Зараз дуже багато сучасних пісень і виконавців, хороші дубляжі фільмів, подекуди переклади кращі за російські, почав виходити наш кінематограф. Важливим буде і перевести свої гаджети на українську, читати новини саме цією мовою. Тобто оточити себе україномовним середовищем, і тоді буде набагато легше. Але найважливіше – це бажання. Якщо воно є, то все пройде без проблем. Зрештою, є наші курси, де ми раді допомогти усім бажаючим.
На ваш взгляд, есть ли в Одессе сопротивление украинскому языку?
Так. Мені здається, тут є наслідки російської пропаганди. Я добре пам’ятаю ті часи, коли вже навчалася в Одесі, і на вулицях висіли білборди «Русский – язык Пушкина», «Русский – язык Лермонтова», «Родному городу – родной язик» і так далі. Тобто тоді йшла чітка цілеспрямована російська пропаганда, наслідки котрої ми пожинаємо по сьогоднішній день. Якщо буде йти правильна просвітницька робота, то таке сприйняття в штики плавно зійде на ні.
Как человеку, решившему перейти на украинский язык общения и столкнувшемуся с неприятием окружающих, не свернуть с выбранного пути?
Якби мені особисто хтось сказав «езжайте к себе в Галичину» за те, що я спілкуюсь українською мовою, мене б це ще більше запалило і надихнуло далі поширювати її, аби доказати, що в Одесі вона може існувати. Але, звичайно ж, люди різні, і комусь це не дуже приємно, все залежить від характеру. Гадаю, що людина, у якої все в житті гаразд, не буде робити зауваження стосовно мови. Те, що в Одесі може не сприйматися українська, пов’язано із стереотипною думкою про одеситів, що вони дуже чіпляються за своє місце народження, це в якійсь мірі штучно насаджений містечковий патріотизм. Можливо, з огляду на те, що я не одеситка у четвертому поколінні, вважаю, що якщо людина в житті більш нічого не досягла, то їй залишається пишатись тільки тими речами, які від неї не залежать.
Есть ли будущее у украинского языка в Одессе?
Загальноукраїнські тенденції та загальнодержавна політика, яка на сьогоднішній день нарешті існує в проукраїнському напрямку і направлена на розвиток української мови, – дуже добрий старт для Одеси. Якщо все далі буде рухатись із тими самими темпами, і зокрема в Одесі, то вже через десять років ніхто в громадському транспорті ні на кого не буде коситися зі словами «приезжые, понаехали со Львова!»
Зараз діти вже навчаються українською мовою, це покоління виросте і народить інше, написи всі будуть українською і загалом люди будуть спілкуватися нею. Тоді вже через років двадцять п‘ять Одеса може повністю перейти на українську.
Є прекрасні приклади країн колишнього Радянського Союзу, які мали адекватну мовну політику. Там старше покоління ще спілкується російською, а молодше вже взагалі її не сприймає. Нам так не пощастило. Ми мали в гуманітарному напрямку повний завал, про мову ніхто не думав, і тільки останнім часом звернули на це увагу.
І зараз української все більше на вулицях Одеси, а в майбутньому, мені здається, наше місто все ж таки стане повністю україномовним, і назва нашого проекту «Одеса – україномовна» втілиться у реальність.
В планах проекта – открыть подобные курсы во всех районах Одессы и области, сотрудничать с предприятиями и госучреждениями, которые заинтересованы в том, чтоб их сотрудники знали украинский язык. Главное, что для этого нужно – преподаватели-волонтеры. Все остальное, уверена Ярослава, – дело желания, а его у девушки точно хватит на то, чтобы планы осуществились.